Для мене англійська – це золотий ключик до інших країн, людей та їх світів. Він відкриває можливості подорожувати, читати, слухати передачі, пісні, дивитися фільми мовою оригіналу. Дуже хочеться поділитися цим даром з дітьми, дати їм “супер силу “.На заняттях ми торкаємося інших тем- моди, географії, історії, стосунків між людьми, гендерними ролями. Через англійську розуміємо, що в інших країнах люди відчувають так само як і ми.

Юлія Корж – засновниця Кітерри, вчителька англійської, сертифікований тьютор

Працювати в Кітеррі – і виклик, і величезне задоволення. Я, як вчитель, маю свободу обирати матеріали для уроків відповідно до теми і потреб підлітків, з якими працюю. З іншого боку, я маю змогу присвятити стільки часу, скільки необхідно для розвитку тих чи інших навичок дітей, а не гнати матеріал за програмою. 

Я маю дуже вдячну і творчу аудиторію, яка залюбки готує різноманітні проекти і презентації, тож ми не обмежені шкільним підручником. Насправді його взагалі немає. Натомість є сучасний, вдало підібраний підручник саме для їх віку і рівня володіння англійською мовою – Focus видавництва Pearson. 

На уроках ми маємо змогу обговорювати те, що цікаво саме підліткам, гратися і з вокабуляром, і з граматикою. Створити простір для гри, створити ситуації, про які дітям цікаво говорити, писати, розповідати іноземною мовою – ось в чому я бачу своє завдання. І найприємніше почути наприкінці уроку – “Як? Урок вже закінчився?” 

Втім, непомітно самі для себе, вони вчаться і вдосконалюються, про що свідчать підсумкові тести за розділами. І наостанок, в групах Кітерри, з якими я працюю, панує взаємоповага і взаємопідтримка, і завдяки цьому peer-to-peer teaching відбувається природньо, а це вартує багато)

Віолетта Днепровська, ESL teacher, магістр англійської філології КНЛУ

Найперша перевага викладання в «Кіттері» – можливість бути вільною від усіх стереотипів. А ще можливість насолоджуватися спілкуванням, адже ми так приємно провели час. Крім того, маємо певні досягнення з української мови: кожен з дітей як мінімум тричі спробував намалювати хом’ячка, ми вивчили напам’ять 24 знаки після коми у числі Пі, зіграли в «Дженгу» та в «Курку», взнали багато смішних прізвищ із гри «Збери сім’ю», цитували хором віршики про слова, які не бувають вставними, на складанні контрольної роботи у 328 школі, там же могли згадати про особливість лексичної конструкції під назвою «свиня з крильцями»…

Чого ж іще може не вистачати для повного щастя? Особисто мені – часу.

Мирослава готує дітей до ЗНО з української мови, дев’ять років працює за власними ейдитичними розробками: іграми, картками, інтелект картами. Часто називає дітей зайчиками і сонечками, і вони дійсно стають такими на її уроках 😉

Ніколи не думала, що робота може бути не тягарем, а задоволенням! Коли стою у центрі класу, розповідаю учням щось таке, чого вони ще не знали, або навіть не чули, і бачу їх зацікавлені очі, то розумію, що ти знаходжуся у правильному місці!

Викладання завжди пов’язане з саморозвитком, а робота з дітьми – з опануванням нових ролей (психолог, подруга-жилетка, а інколи навіть і тамада), тому бути викладачем – це круто! А тим паче, викладачем англійської мови!

Дякую Кітеррі за можливість виходити за рамки академічних занять та розповідати учням про те, що їм дійсно цікаво та корисно, за можливість бути собою!

Валерія Лисогоря, вчить англійської, працює також на курсах ZNO.ua

Тут розгорнуте інтерв’ю з Валерією

Є декілька шляхів, якими можна вивчати літературу. Перший – суто філологічний: жанри, стильові риси, напрямки, провідні твори та найвагомі автори. Цей шлях дійсно важливий, але дітям він зазвичай здається дуже нудним. Є шлях, так би мовити, психологічний. Коли аналізуються вчинки та почуття літературних героїв, коли діти начебто приміряють на себе вигадані ситуації і забирають їх у свій життєвий досвід. Це гарний шлях. Але він спрацьовує тільки у тому випадку, коли твір запав учням у душу. В протилежному випадку вони не знаходять точки перетину.

Третій спосіб мені подобається найбільше, а саме створення власних історій. Коли, спираючись на уроки літератури, діти розвивають власну творчість. Це тренування одразу багатьох навичок: і креативності, і тайм-менеджменту, і вміння знаходитися у центрі уваги в момент презентації, і витривалость стосовно критики… Пишучи огляди та рецензії, вони розвивають аналітичність та критичне мислення. Пишучи оповідання – вчаться доносити свої думки, добирати слова точно та виразно. Тоді і літературу їм легше роздивлятися під кутом: як же письменник розповідає свою історію? Що він робить, щоб тримати читача у напрузі? Ось цими стежками ми і блукаємо на уроках літератури, іноді опиняясь в дуже незвичайних місцевостях.

Юлія Волкова, викладач, психолог, автор видавничої агенції «Memobook», організатор КІТЕРРИ

Читач проживає тисячу життів, перш ніж помре. Людина, яка не читає, проживе лише одне. (Дж. Мартін)

Ніхто не знає, що означає прочитати книгу. Її можна перегорнути, дізнатися зміст від інших, а іноді, навпаки, добре прочитану книгу можна начисто забути. Як би там не було, підліткам важко навчитися (по-справжньому) читати й розуміти навіть невеликі твори.

На допомогу приходять образотворче мистецтво, кінематограф, які часто діють примітивніше, дають грубі натяки, але вони зрозуміліші й ближчі учням.  Вивчати українську літературу варто, на мою думку, через призму усього європейського мистецького досвіду.

Головне –  не заблукати в літературному лісі. Адже скільки жартів виникло навколо інтерпретацій критиками закладених смислів. Наприклад, «сині штори», які давно стали мемом. Навіть з’явився такий синдром  – пошуку глибинного смислу.

І все-таки ми часто стикаємося з тим, що люди, читаючи одну й ту саму книгу, бачать кардинально різні історії. Це добре й навіть правильно, оскільки метод пошуку «того, що мав на увазі автор» застарів ще на початку 20-го століття.

Моя мета – показати учням різні інструменти для аналізу, допомогти знаходити подвійне дно у творі, і, звичайно, просто навчити читати.

Марія Ярмош, вчитель української мови та літератури, репетитор ЗНО, донька Мирослави Білецької (династія;))

Я пропрацювала близько 15 років у ВНЗ. Але в певний момент відчула, що хочу змін. Знаю, що це може бути важко, але викладачу треба змінювати життя і умови роботи, як тільки він відчув, що не хоче йти на роботу. Моє глибоке переконання, що неможна йти до дітей в такому стані.

Кітерра стала моїм перезавантаженням. Це місце вільне від заходів для галочки, нудних і нікому не потрібних зборів, де треба обов’язково виступити для протоколу і т.д. Тут є діти, математика і я -провідник між ними. І я з радістю кожен день сюди прихожу. Радію, коли діти кажуть: “Це ж легко!”, підбадьорюю, коли їм важко, але я не втомлююсь щодня повторювати, що у них все вийде! … якщо вони докладуть зусиль 😉

Юлія Грегуль веде математику, раніше викладала ‘вишку’ в НТУУ’КПІ’)

Тут розгорнуте інтерв’ю з Юлією

Фізика – це як хімія, тільки в іншому кабінеті”, каже нам загальновідомий жарт! 🙂 В Кітеррі цен не так, хоч і кожен клас знаходиться в своєму кабінеті. Тому що кожен викладач живе своїм предметом, розуміє, як сильно можна вийти за рамки в тій чи іншій темі.

Зокрема, у своїх предметах, фізиці та математиці, я намагаюся максимально пояснити малозрозумілі речі на простих та зрозумілих життєвих ситуаціях. Прекрасно розуміючи, що далеко не кожнмоу фізика знадобиться в житті, просто роблю так, щоб те, що оточує навколо, не було дивом, фокусом, незрозумілим та непояснюваним.

На математиці – все те саме, тільки в прикладному аспекті, хоча й не треба забувати про підготовку до ДПА та ЗНО. Тому, потрапивши сюди, є можливість не тільки навчатися, а й насолоджуватися процесом навчання!

Віктор Скляров. викладач фізики та математики у “Кітеррі” та у ZNOUA, кандидат в майстри спорту з шахів

Ми зазвичай не замислюємося над тим, що все має свою історію – математика, шахи, письменство – абсолютно все… Адже історія ніби панорамний показ життя людей у часі і просторі. Тому, щоб не робили ми в Кітеррі під час уроків історії – чи малювали піктограми або картографічні схеми, чи складали чайнворди й кросворди, творили сенкани до образів історичних осіб – завжди подорожували у новий світ, який дивував і збагачував. І сьогодні, підійшовши до завершення навчального року, раптом зрозуміли, що непомітно подорослішали і змінилися на краще.

Ірина Іванівна – етнолог, кандидат історичних наук, викладає в Інституті Декоративно-прикладного мистецтва ім. Бойчука

Що робить кандидат історичних наук в альтернативній школі – то інша історія.

За що я обожнюю історію? За те, що це безмежний Всесвіт! 15 років викладаю історію і, кожен раз, готуючись до уроків, відкриваю для  себе щось нове, чого раніше не знала або не помічала.

Для мене урок – це можливість відкрити цей Всесвіт дітям.

У Кітеррі на уроках ми дискутуємо, інсценуємо історичні події, розробляємо і впроваджуємо історичні проєкти.

Найбільше люблю наші дискусії – гарячі та емоційні.  Кожен має свою точку зору, не існує “правильних” чи “неправильних” думок. Думка кожного є важливою!

Ця наука – величезний довідник під кодовою назвою “що і чому НЕ можна робити”.

Давайте будемо чесними, все, що є зараз – вже колись було. І не раз. В нас є дивовожна можливість подивитись на помилки предків під різними кутами, з хірургічною цікавістю роздивитись кожну подію. І навчитись раціонально мислити. І творити історію вже свою, без дурного плагіату

Марія Гуреш, веде історію в КІТЕРРІ та ще кількох альтернативних школах

Чесно кажучи, я не мав досвіду роботи з дітьми до Кітерри. Працював переважно із одинадцятикласниками. Однак на першому занятті в мене повірили і учням сподобалося. Думаю, найголовніше в роботі з дітьми – справжній інтерес. Коли вчитель відкритий і чесний, вони не виставляють емоційних кордонів, які найчастіше і блокують навчання.

В географії є купа речей, якими цікавляться діти. А Кітерра дає змогу відповідати на питання, а не йти за шаблоном «сьогодні тема №1, а завтра тема № 2». Коли вчитель друг, навчання це захоплюючий, а не механічний процес.

Євгеній працює на курсах ZNO.ua, проводить вебінари з географії і лайф-хакам по підготовці до ЗНО

Ніколи й не мріяла бути вчителем. Діджеїла на радіо, керувала жіночими журналами про здоровий спосіб життя, намагалася розвіювати міфи та спростовувати байки. І продовжую це робити в «Кітеррі» для тих, хто не соромиться питати й бажає знати більше. Щиро вірю, що обізнаність та надійний фактаж допомагає протистояти суспільним маніпуляціям. Немає заборонених чи нудних тем. Є лише те, чого ми ще не знаємо. Тож я продовжую вчитися разом із своїми учнями кожного дня.

Ольга Ковальська, вчитель хімії та біології шкіл Кітерра та Мейнстрім, авторка підліткового курсу SmartSkills

Згадую своє дитинство і розумію, чому саме природничі науки зараз викладаю. Жодну комаху, рослину чи гриб не міг оминути увагою. На підвіконні лимони та розсада. На полиці книжки про особливості зимівлі борсуків і видобуток ванадію з морських огірків.

 

Вибір професії був зрозумілим ще з шостого класу, коли вперше налаштував мікроскоп і побачив в об’єктиві клітину. Саме тоді усвідомив, що хочу бути біологом. А приклад бабусі надихнув вступати у педагогічний університет.

 

Людям часто дають можливість робити вибір (що їсти, як лікуватися), але щоб робити цей вибір правильно – треба вміти спостерігати і робити власні висновки з цих спостережень.

 

Сергій викладач хімії в Авіаційному університеті. Популяризує природничі науки на “Наукових пікніках” та має власне науково-розважальне шоу, що сподобалося 8000 дітлахів у 15 містах України.

Проект, яким пишаюсь, це шкільна валюта – вейли. Розробляли три місяці, командою з 20-ти підлітків. Думали, що ця іграшка – на рік, а користуємося вже третій.

Услід за грішми в школі з’явився whale–shop – ‘валютний’ магазин , брендовий одяг, який продається лише за вейли, система кредитування, система оплати організації свят.. Без валюти не запрацювала би і судова система…

Проекти – як подорож. Ми ставимо собі мету, точку на мапі, але коли і як її досягнемо – хз 😉. Як розгорнеться шлях? Що відкриє? Який чекає краєвид, які несподівані перспективи?

Вся наша школа – великий проект) Коли починали, хіба я думала, що доросту до фінансового директора або ж буду рік вести руханку в 6 класі? 😉

Проект це і складно, і захоплююче. Ціную, що у КІТЕРРІ дорослі та підлітки можуть робити щось нетипове, практичне, робити гуртом і тому, що воно заходить, а не так треба.

Аліна Туз – очільниця КІТЕРРИ, фінансовий директор, сертифікований тьютор, ведуча проектів, ведуча курсу по сайтам, модератор загальношкільного зібрання та руханки 6 класу …

Інформатика у Кітеррі буває дуже різною.

Починаємо із загальної комп’ютерної грамотності: робота з електронною поштою, календарем, спільні презентації, газети, збір (google-форми) та обробка даних (google-таблиці). Тут я можу прищеплювати дітям навички, якими користуються у багатьох офісах – електронний етикет, спільна робота над проектами, сліпий друк, вивчення та використання нових додатків (той, хто вміє вчитись, завжди буде на крок попереду того, хто просто знає).

Далі займаємось програмуванням ігор на Scratch. Вміння будувати алгоритми, описувати задачі за їх допомогою, кодувати описане – один з перших кроків до роботи програмістом. Нещодавно 6 класники посіли шосте місце на всеукраїнському конкурсі Володарі Scratch від BrainBasket Foundation. І це надихає)

Юлія Нарбут –  вчить інформатиці та думати, системний програміст, freelancer

Тут розгорнуте інтерв’ю

Ми прагнемо більшого від наших освітніх зусиль, ніж добрі академічні досягнення, і це можливо, якщо діти вірять, що вони самі можуть дбати про свою освіту і вміють дбати про інших.

Метод ненасильницького спілкування вчить розуміти, що вам потрібно і навіщо ви робите, те, що робите! Діяльність стає свідомою і приносить більше задовлення. Вчить насолоджуватись силою приймати зважені рішення, бути толерантним до невідомого, відкритим до нового досвіду.

На зустрічах ми вчимось перетворювати суперечки на цікаві розмови, мирно вирішувати конфлікти, чути потреби інших, проявляти емпатію і бути в контакті із собою – своїми потребами, зберігати сталість у власних цінностях.

Світлана, дитячий психолог та корекційний педагог

Робота в альтернативних школах вимагає багато творчості та натхнення. І ця робота не терпить прокрастинації. Бо коли ти письменник, прокрастинація приведе до невиданих книг; а коли ти учитель, то наслідки страшніші – зламані долі.

Я завжди сама складаю контрольні своїм учням, бо готові – то шлак.

Скажімо, сьогодні склала таку вправу з мови: знайти та виправити помилки (прошу батьків моїх учнів не показувати цей текст їм).

1. Самою популярною письменницею сучасності вважають Дж. Роулінг. Найвеликої слави їй приніс «Гаррі Поттер» та вигаданий авторкою Гогвардс. А ще Дж. Роулінг є однією з найбільш багатших письменників наших днів.
2. Стівен Кінґ є найбільш відомішим автором у стилі жаху та трилеру. Його вважають самим продуктивним письменником сучасності: щороку він видає у середньому по дві книги, і нині його бібліографія нараховує понад двісті книг. Також Кінґ є найпривабливим автором для кінорежисерів: багато його книг було екранізовано.

Алла веде літературу та українську мову, написала дитячу книжечку ‘Баранчик Ву’, розробила курс ‘есе’.

А в дитинстві ж не любила читати.

У 2020 проводили Аллу в декрет. Чекаємо назад.