7, 8, 9 класи 23/24 

Класи до 13 учнів. Вчитель може приділити увагу кожному із дітей: перевірити домашнє, відповісти на питання, пояснити ще раз, дати індивідуальне завдання.

Куратор класу

• опікується атмосферою класу і дисципліною підлітків
• проводить ‘ранкові кола’ та ‘теревені‘
• відслідковує індивідуальний прогрес учнів
• організовує екскурсії, майстеркласи
• тримає зв’язок з батьками
• збирає батьківські кола трічи на рік
• допомагає в організації шкільних свят та таборів

Домашні завдання завжди в Google Classroom. Навіть якщо дитина пропускає кілька днів, вона не випадає із навчання.

Батьки та учні бачать прогрес дитини в персональному онлайн журналі.

Щомісяця у журнал вносимо оцінку за тему, відсоток зробленої домашки та розгорнуту рекомендацію вчителя. Батьки мають актуальну інформацію і можуть вчасно допомогти дитині.

Організатори свідомі того, що воєнний час диктує підвищені вимоги до безпеки. Тому шукаємо приміщення з власним укриттям і закладаємо в бюджет паливо для генератора. 

Нова домівка КІТЕРРИ неодмінно має знаходитись в пішій доступності від метро. У першу чергу розглядаємо варіанти у насидженому районі КПІ, але якщо з’явиться приміщення з кращими умовами оренди – змінимо локацію.

КІТЕРРА  – це простір, куди діти приходять в першу чергу за знаннями, а вчителі люблять і вміють давати їх якісно.

• викладачі працюють за власними розробками: готують опорні конспекти, презентації, кросворди, майндмапи, підбирають відео та ігри.
• Домашні завдання посильні та різноманітні.
• Темп навчання підлаштовуємо під дітей. Працюємо над темою поки не розберемо і не закріпемо її. Не женемось за календарним планом МОН. Вчимо за принципом “менше але краще”.

• Учні КІТЕРРИ знаходяться на екстернаті в ‘школі-парасольці‘ Мідгард.
• Готуємо учнів до річних контрольних.
• Перевіряють роботи наші вчителі КІТЕРРИ.

Персоналізація – це підхід, який має на меті побудувати навчання кожного учня, враховуючи його темп, сильні сторони та зони розвитку, навички, інтереси, життєві обставини, культурний контекст, тощо. У КІТЕРРІ впроваджуємо кілька механізмів, щоб кастомізувати школу під дітей. 

• Групи по рівням

Частину предметів можна розкласти на рівні. Наприклад, в англійській групі рівня В2 зможуть разом займатися учні і 7, і 8, і 9 класів. 

Групи за рівнями спрацюють також, якщо вчитель бачить, що якась одна тема провисає у кількох дітей і їм треба ще кілька занять, щоб її перетравити, в той час як більшість готові іти далі. Тоді вчитель створює підгрупу, щоб підтягти матеріал. До неї можуть доєднатисть учні незалежно від класу, якщо бачать, що і у них ця тема провисає. 

З частини предметів плануємо рівень ‘+’ для підлітків, які демонструють інтерес і хочуть зануритися глибше.

• Власна траєкторія

Знання, які дає КІТЕРРА цінні самі по собі. Але не менш важливо показати підліткам техніки запам’ятовування, стратегії опанування матеріалу, навичку планувати завдання, щоб і після школи, і після універу, вони вміли вчитись самостійно. 

В адаптивному освітньому просторі можна одночасно дати спробувати свої сили, і підстрахувати учнів, щоб був результат. Спробувати опанувати матеріал курсу у своєму темпі допоможе навчальна платформа, де завантажені матеріали з усіх тем, завдання, які необхідно виконати, тести, щоб перевірити знання. А підстрахують вчителі-тьютори, які цікавляться успіхами, перевіряють, що зроблено, нагадують і надихають. Таким чином учні, які пропустили, і ті які хочуть пройти програму швидше, матимуть інструменти і підтримку, щоб досягти результату.  

Ми безмежно раді, що минулого літа наважились перейти в Кітерру. Поки було аудиторне навчання, я щодня бачила як Тимофій радіє навчанню, друзям, стає відкритим і “живим”. Він радів кожному своєму успіху, і ми раділи разом з ним. Всі дуже напружено чекали звіту за перший місяць навчання))) хоча ми з чоловіком не очікували нічого, розуміючи, що зміна концепції навчання, колективу буде даватися складно і період адаптації може затягнутися (насправді перших змін чекали не раніше нового року). І дуже приємно було читати схвальні відгуки, сповнені турботи про дитину і про її світ. Крім того, кожне слово про дитину було написано не з позиції зверхності, а з позиції дружньої підтримки. До кінця першої чверті ми, мама і тато, з полегшенням видихнули: дитина стала активною, у нього з’явився інтерес до навчання, відповідальність, Тимофій навчився радіти малим і великим перемогам. Але це все про звичні будні мирного життя, де можна було радіти простим речам.

Абсолютно безцінною стала підтримка школи під час війни. Ми з дітьми вже два місяці знаходимось в евакуації, далеко від дому, звичної щоденної рутини. Перша реакція Тимофія щодо відновлення навчання була негативна, ну як так, вчитися під час війни. Тим паче всі навколо (і мама викладач, і старші брат з сестрою – студенти) були розгублені і не працювали. Але перший же тиждень показав, як добре було повернутися до звичних занять, спілкування, підтримки. Тім, на жаль, мало розказує про школу. Весь березень він був у своїй мушлі, мало з нами спілкувався, контактував лише з однолітками навколо, і власне завдяки школі, підтримці вчителів, потроху він почав повертатись до життя, може сказати про власні переживання, дуркувати, ображатись і щиро радіти. Я інколи підслуховую (ненавмисно) його відповіді під час уроків, і це майже завжди жвавий голос, готовність ділитися знаннями і радостями.

Це дуже цінно, що діти зараз мають звичні заняття, вчаться, спілкуються з однокласниками, відчувають підтримку дорослих (маю на увазі команду Кітерри).

Ну і батьки теж відчувають цю підтримку)))

Крім того я точно можу сказати, що за останній рік вся каша зі знань, що була отримана Тимофієм за попередні 7 років навчання в різних школах, нарешті, перетворилася на структуру і систему – і це однозначна заслуга команди вчителів Кітерри. Всі схильності, як от до точних наук, знайшли вихід, підтримку і достатнє стимулювання.

(В третє переписую речення, чи в п’яте). Повага і ненасильницьке спілкування, де будь-яка думка дитини і дорослого однаково значимі і важливі, роблять мого сина щодня сильнішим і впевненішим.

З повагою Ганна Скоропляс.

У мене від шкільного відео очі на мокрому місці. Діти такі дорослі…  Далі похвальна ода Кітеррі, яку закінчив в цьому році мій старший син.

На виході з Кітерри Ярослав має:

1) Знання. Школа виконує свою найголовнішу функцію – отримання академічних знань. Результати можна побачити по результатам ЗНО – у багатьох більше 190 балів. Такі собі бали Ярослава (математика – 163, фізика – 164, українська – 172, англійська – 187) – це результат складного року, але і цих балів йому вистачить для вступу.

2) Психологічний комфорт під час навчання. В школі апріорі признають, що дитина може мати здібності до певних предметів, а з певними «не дружити» і не робиться трагедія, якщо дитина не знає все. Тут вчать признавати помилки, виправляти їх і спокійно рухатись далі.

3) Софт скіли: вміння вчитися, розставляти пріоритети, аргументувати свою позицію працювати в команді. Це саме те, що знадобиться у дорослому житті і це те, що навряд чи надасть звичайна школа.

4) Вчителів, які надихають. В Кітеррі я побачила, що вчителем бути престижно і цікаво. Кожен вчитель професіонал у своїй справі, у якого очі горять предметом і ці предмети подаються доступно, зрозуміло та неординарно. Діти ними захоплюються і мають дружні стосунки – це неймовірно!

5) Друзів. Вони всі різні, але вони навчилися бути «бандою».

6) Залучення до вирішення організаційних питань. Школа часто збирала опитування дітей з певних питань, іноді клала на них вагу відповідальності: вони самі планували бюджет та програму поїздок, складали розклад. Думкою батьків Кітерра теж часто цікавиться і залюбки делегує організаційні моменти. Часто певні рішення приймаються колегіально. Відчуваєш свою значимість в шкільному житті.

7) Багато-багато інших позитивних моментів, коли думаєш, як повезло, що всесвіт привів свого часу до Кітерри, бо це найкраща школа.

Трохи історії та особистого.

Коли я вперше прийшла на збори ще не створеної школи Кітерра, то першу годину я чула загальні фрази: шкільна система застаріла, вчителі звичайних шкіл часто зловживають своїми обов’язками, чиниться психологічний тиск на дитину, дитина втрачає бажання вчитися, не бачить у ньому сенс… Це все і так зрозуміло, ніякою конкретики, я все це вже стопітсот разів читала у спільнотах хоумсулерів… і пару разів виникала думка тихенько вислизнути додому, бо дома діти, а тут просто фрази в повітря. Але непомітно це зробити не було можливості і було невдобно, тому вирішила відсидіти до кінця. І тут вийшла людина, яка мене «зачепила» – це була Мирослава, вчитель української мови. Вона почала розповідати ЯК саме вона планує організувати шкільне навчання, розповіла детально про свою методику (так розповіла, що до мене нарешті дійшло, що таке «ейдетика»), навела приклади, розповіла, наскільки це ефективно, як це сприймається дитиною і як таким чином це допомогає дитині в результаті вийти на рівень людини, яка може грамотно сформувати свої думки. Я не вірила, що такі чудеса можна творити на звичайному уроці. Після цього виступу я вже була впевнена, що мій син вчитиметься в Кітеррі. Він щойно закінчив 7 клас, мав слабеньку і цілком заслужену «6» з укрмови, а писав з такою кількістю помилок, шо тільки обнять і плакать. По іншим предметам було не краще, крім математики та англійської, бо з цих предметів він мав репетиторів. За роки навчання в Кітеррі син поступово почав виправлятися, грамотно формулювати свої думки і писати без помилок. І не лише українською, а російською і англійською. Англійська в Кітеррі взагалі практично профільний предмет – діти розділяються на невеликі групи для максимального засвоєння. Вчитель Віолетта, наприклад, викладає мову айтішникам. Саме вона за півроку підготувала Ярослава до здачі IELTS на рівень 6.0. І так з кожним вчителем – вони просто дивовижні. Педагогічний склад – це перлина Кітерри. За це велика подяка очільниці школи Аліні.

Ретельно просіявши усі заклади – зупинилися на «Кітеррі» і жодного разу не пошкодували. Тут Даня знайшов класних друзів-однокласників, і вчителів – по-справжньому «закоханих» у свій предмет. Вчителька мови вилікувала його відразу до української, семпай навчив йозі, з вчителькою історії вони співають пластові пісні – про кожного з педагогів можу написати поему)

Особлива подяка куратору Юлі, яка стала «шкільною мамою» і допомагає вирішувати проблеми усього класу. Діти побували на екскурсіях у планетарії, обсерваторії, музеї медицини, разом ходять у кіно, театри, парки.

Цікаво, що прибиральниць немає і діти чергують самі, привчаються до порядку.Є позаурочні проекти – Даня розробляв шкільну валюту, тестував гру, написану учнями.

Попри те, що тут дбають про гарний клімат у спільноті, школа все ж націлена на навчання. Йдуть за програмою, проте кожен вчитель додає до неї те, що вважає необхідним.

І що важливо для мене:

• в сина лишається час на шахову школу, ПЛАСТ та позашкільний спорт.
• А також – є зв»язок між батьками та вчителями.

Я сміливо рекомендую КІТЕРРУ своїм знайомим

Олена Скобайло, мама Данила

У мене дві дитини, і обидві навчаються у Кітеррі – донька у 10-му класі, малий – у 6. Мої діти зовсім не схожі між собою: вони мають різні потреби у спілкуванні та навчанні, вони по-різному ставляться до школи як такої, мають абсолютно різні темпераменти і характери. І це дає мені змогу оцінити у першу чергу універсальність Кітерри: і старша, й молодший ходять до школи переважно із задоволенням. Коли я це помітив після переході зі школи звичайної, я відчув приплив щастя; такі припливи у батьків дітей, які навчаються у Кітеррі – приємний бонус до решти плюсів і переваг.

Для доньки величезним плюсом цієї альтернативної школи є можливість отримати достатній рівень академічних знань, а також брати участь у профорієнтації у сферах, що її цікавлять (і, що слід враховувати, ця цікавість виникла саме завдяки вчителям Кітерри). І все це – без психологічного тиску і у, знову ж таки, психологічно комфортних, сприятливих умовах. Кітерра – це супер-школа для тих, хто щиро зацікавлений у навчанні та просто любить здобувати знання.

Для мого сина Кітерра – це простір, де є друзі, є цікаві уроки, що унікальні особистості – вчителі Кітерри – проводять із метою по-справжньому зацікавити малих. Простір, де є визначений мінімальний рівень дисципліни, завдяки якому юні підлітки вчаться такій взаємодії зі світом, яка принесе їм задоволення й у той же час не принесе нікому шкоди. Дисципліна і свобода, такі 2-в-1 суміші у звичайних школах трапляються вкрай нечасто.

Звісно, в Кітерри є свої маленькі мінуси, адже їх не може не бути, коли така кількість плюсів: баланс у всесвіті має, все ж таки, зберігатися. Що за мінуси? – дрібнички, що не затьмарюють переваг, в основному пов’язані із організацією, звичайні teething problems, хвороби ростаб які усувалися одна за одною просто в мене на очах, варто було помітити, зауважити та обговорити на зборах.

Школа ще зовсім молода, і я переконаний, що її невеличкі мінуси поступово зникнуть; головне, що школа свідома потреби розвиватися та відкрита до співпраці з батьками. Я надзвичайно вдячний Кітеррі за те, що вона дає моїм дітям і мені та рекомендую її батькам дітей, які справді переймаються шкільною долею дітей та шукають для них кращого.

Написав Максим Федорченко

Кітерра – це одна з найкращих подій нашої родини за останні роки. Ми дуже вдячні організаторам за рішучість і зусилля, а собі за сміливість J

Основні зміни, які відбулися з дитиною: Єгор став спокійний, більш впевнений, значно самостійний. З розмови з ним, я дізналася, що йому комфортно з класом, цікаво з викладачами, і взагалі, в Кітеррі круто.

Що до рівня знань: напевно він не дуже підвищився в порівнянні з минулим роком. Але я вважаю, що цей навчальний рік дитина адаптувалася, зник стрес, і в наступному році все буде значно веселіше і швидше.

Отже, основне враження на 98% позитивне.

Зауваження, їх не багато, але вони є 😉 Я вже про це казала, але згадаю ще раз: вчитель літератури. Я чую про нього, що він цікава і класна людина, напевно, і гарний викладач. Але з нашими дітьми йому не цікаво. Нажаль! Не має контакту, не має цікавої роботи. Я дуже сподіваюся на зміни в цьому плані. Готова всіляко допомагати з пошуком кандидатів.

Ще хотілось би налагодити систему комунікацій школи з батьками. Виділити якийсь канал ( пошта, Skipe, Viber) де напевно моє послання побачать і відреагують. Я розумію, що це додаткове навантаження, але це буває дуже необхідно. І було б гарно, щоб батьки знали, до кого і з якого питання звертатися: це чітко до Наталі, це до Аліни, це до Юлі.

Також можна частіше «викликати» ініціативу батьків. На початку року, все було якось жваво, а потім щось всі охололи. Кидайте, час від часу, запити, прохання, батьки будуть хоч в якомусь тонусі J.

Та загалом, ми дуже-дуже вдячні!!!

Ірина Бондаренко

мама шестикласника

Чому я задоволена навчанням моєї дитини в КІТЕРРІ? Та хоча б тому, що дитина кожного дня каже: “мама, я обов’язково маю піти до школи!”. Хоча коли ми навчалися у математичному ліцеї, єдиною мрією моєї доньки було захворіти і в жодному разі не відвідувати цей “чудовий” заклад.

В КІТЕРРІ панує позитивна енергетика, яку випромінюють дітки і вчителі, що для мене особисто найголовніше. Дитина з радістю навчається. Поглинає великий об’єм знань, бо вчителі цікаво та професійно подають навчальний матеріал. Кожного вечора донька з великим захопленням розповідає те, про що дізналась вдень. Несподівано було почути від дитини: “розумієш, мама, раніше я щось вчила, для оцінки, а зараз для того щоб знати”. Як на мене, це багато вартує!

Дуже вдячна педагогічному колективу КІТЕРРИ та її засновникам за велику щиросердечну роботу. За душу і любов, яку вони вкладають в життєдіяльність КІТЕРРИ. Сподіваюсь, що у подальшому таку радість від навчання і спілкування зможуть отримати більше діток. Альтернативні проекти це велике спасіння від недосконалої і жорстокої системи державної освіти. За такими школами як КІТЕРРА майбутнє.

Нахкур Марина

мама шестикласниці

Начну с того, что стандартной школьной системой я была недовольна. В нашем случае 11 лет жизни ребенка предполагалось превратить в попытку не потерять личность, уверенность в себе, в попытку сохранить физическое и психическое здоровье.

Что-то нужно было менять… Поменять школу – не выход, система везде одинаковая.

Ситуация осложнялась тем, что сыну предстояло итти в 8 класс. Альтернативных школ для такого возраста практически нет. Дистанционная форма обучения для моего ребенка не подходит – ему нужен внешний организующий фактор. Кроме того, подростку как воздух нужно общение.

И тут я случайно услышала о создающейся Китерре. Формат для сына идеальный: лишних предметов нет, достаточное количество часов по основным предметам: английский, математика, украинский язык. Малокомплектные классы, общее пространство для трех возрастных параллелей.

Сейчас, когда прошло почти пол-года как сын учится в новой школе, можно сделать первые, несмелые выводы.

Я наблюдала и размышляла, лучше ли моему сыну в Китерре, чем в стандартной школе. Вывод получился неожиданным. Это не просто лучшие условия или более высокий уровень знаний. Это – другое измерение, иное качество жизни. И оно, это качество или измерение именно то, которое должно быть у ребенка его возраста. Это те условия, которые необходимы для раскрытия личности, для пробуждения интереса и мотиваци к получению знаний.

Благодаря чему Китерра создает такое пространство? Причин, по моему мнению, несколько…

Во-первых, что особенно важно для меня, это соблюдение моральных принципов в школе. Все поддерживают в детях принципы человечности, стараются мягко привить этичные нормы и моральные принципы, кроме того, ученики самостоятельно установили систему штрафов для нарушителей, а это работает даже лучше учительского контроля.

Во-вторых, преподавательский состав. Каждый учитель горит не только своим предметом, но и педагогикой. Применяют современные методики. У каждого учителя нестандартный подход, авторские наработки.

В-третьих, дети посещают специализированные компьютерные курсы, работают с native speeker и посещают мастерскую, оснащенную самым современным оборудованием для работы с деревом и кожей.

Ну и в-четвертых, что наверное не так весомо, как первых три фактора но не менее важно, в школе просто уютно, весело и интересно. Есть живой уголок. Есть спортивный – со шведской стенкой и матами. Место где можно сделать чай и пить его прямо во время урока.

Конечно, не все гладко и не все стало легче. Приходится добираться на метро, дежурить (сын, кстати не жалуется ведь дежурят веселой компанией еще и дессертом угощают). Приходится больше трудиться, защищать контрольные.  Бывает и весело и грустно. Но есть главное: качество жизни изменилось в лучшую сторону и сын недавно признался, что в школе ему теперь нравится больше чем дома… ”

Катя Савченко,

мама восьмикласника