Найцінніші – відгуки від батьків. Особливо, якщо це перший випуск школи.
‘У мене від шкільного відео очі на мокрому місці. Діти такі дорослі… Далі похвальна ода Кітеррі, яку закінчив в цьому році мій старший син.
На виході з Кітерри Ярослав має:
1) Знання. Школа виконує свою найголовнішу функцію – отримання академічних знань. Результати можна побачити по результатам ЗНО – у багатьох більше 190 балів. Такі собі бали Ярослава (математика – 163, фізика – 164, українська – 172, англійська – 187) – це результат складного року, але і цих балів йому вистачить для вступу.
2) Психологічний комфорт під час навчання. В школі апріорі признають, що дитина може мати здібності до певних предметів, а з певними «не дружити» і не робиться трагедія, якщо дитина не знає все. Тут вчать признавати помилки, виправляти їх і спокійно рухатись далі.
3) Софт скіли: вміння вчитися, розставляти пріоритети, аргументувати свою позицію працювати в команді. Це саме те, що знадобиться у дорослому житті і це те, що навряд чи надасть звичайна школа.
4) Вчителів, які надихають. В Кітеррі я побачила, що вчителем бути престижно і цікаво. Кожен вчитель професіонал у своїй справі, у якого очі горять предметом і ці предмети подаються доступно, зрозуміло та неординарно. Діти ними захоплюються і мають дружні стосунки – це неймовірно!
5) Друзів. Вони всі різні, але вони навчилися бути «бандою».
6) Залучення до вирішення організаційних питань. Школа часто збирала опитування дітей з певних питань, іноді клала на них вагу відповідальності: вони самі планували бюджет та програму поїздок, складали розклад. Думкою батьків Кітерра теж часто цікавиться і залюбки делегує організаційні моменти. Часто певні рішення приймаються колегіально. Відчуваєш свою значимість в шкільному житті.
7) Багато-багато інших позитивних моментів, коли думаєш, як повезло, що всесвіт привів свого часу до Кітерри, бо це найкраща школа.
Трохи історії та особистого.
Коли я вперше прийшла на збори ще не створеної школи Кітерра, то першу годину я чула загальні фрази: шкільна система застаріла, вчителі звичайних шкіл часто зловживають своїми обов’язками, чиниться психологічний тиск на дитину, дитина втрачає бажання вчитися, не бачить у ньому сенс… Це все і так зрозуміло, ніякою конкретики, я все це вже стопітсот разів читала у спільнотах хоумсулерів… і пару разів виникала думка тихенько вислизнути додому, бо дома діти, а тут просто фрази в повітря. Але непомітно це зробити не було можливості і було невдобно, тому вирішила відсидіти до кінця. І тут вийшла людина, яка мене «зачепила» – це була Мирослава, вчитель української мови. Вона почала розповідати ЯК саме вона планує організувати шкільне навчання, розповіла детально про свою методику (так розповіла, що до мене нарешті дійшло, що таке «ейдетика»), навела приклади, розповіла, наскільки це ефективно, як це сприймається дитиною і як таким чином це допомогає дитині в результаті вийти на рівень людини, яка може грамотно сформувати свої думки. Я не вірила, що такі чудеса можна творити на звичайному уроці. Після цього виступу я вже була впевнена, що мій син вчитиметься в Кітеррі. Він щойно закінчив 7 клас, мав слабеньку і цілком заслужену «6» з укрмови, а писав з такою кількістю помилок, шо тільки обнять і плакать. По іншим предметам було не краще, крім математики та англійської, бо з цих предметів він мав репетиторів. За роки навчання в Кітеррі син поступово почав виправлятися, грамотно формулювати свої думки і писати без помилок. І не лише українською, а російською і англійською. Англійська в Кітеррі взагалі практично профільний предмет – діти розділяються на невеликі групи для максимального засвоєння. Вчитель Віолетта, наприклад, викладає мову айтішникам. Саме вона за півроку підготувала Ярослава до здачі IELTS на рівень 6.0. І так з кожним вчителем – вони просто дивовижні. Педагогічний склад – це перлина Кітерри. За це велика подяка очільниці школи Аліні.
Випускний рік для нашої сім’ї був складним: складне підліткове дорослішання, вживання психотропних речовин, депресія, спроба суїциду, психіатрична клініка – мені страшно уявити, які додаткові проблеми могли бути, якби він вчився у звичайній школі – заклювали б остаточно. А Кітерра нас підтримала. Саме Аліна порекомендувала мені психолога (ну, вміє ж підбирати кадри), який спеціалізується саме на нашій проблематиці, з яким ми одразу почали працювати над проблемою. Я отримала потужну підтримку зі сторони вчителів, Ярослава підтримав клас, вчителі. Ми «вигребли» з цього в тому числі завдяки школі і її підтримці.
Недавно син сказав фразу, що «В Кітеррі було класно». Це найкраще визнання школи.
Тому моя порада як мами: не треба «загартовувати» дітей навчальнами закладами, де нищать особистість, шукайте місце, де дитині допоможуть стати відповідальною людиною.’
Пише Люда Білоброва, мама Ярослава
