Вони не хотіли ресторану, довгого плаття, та стрічок. Формат випускного вирішували голосуванням. Пригадую, що був варіант виїхати в ліс з наметами і варіант відмічати на воді. Але найбільшу кількість прихильників набрали шашлики. І саме головне, ніхто не був проти.
От батькам було важко сприйняти цю ідею. У дорослих в голові ресторан і плаття намертво пришиті до випускного. Зрештою, старші погодились на шашлики, а молодші – на урочисту частину перед шашликами.Потім додалося купання і катання на ‘сапі’ (типу човник – ‘sup’). А от волейбол склався спонтанно вже на місці. Спасибі нашому фізику за те, що прихопив м’яч і очолив банду.



Відчуваю зв’язок батьків, вчителів, випускників. Захоплююсь і посміхаюсь усім від усього серця! Адже вдалося, як було задумано ще на логотипі: три кола – батьки, вчителі, діти – які перетинаються. А в центрі – спільнота – КІТЕРРА!
Люди, для мене честь, бути з вами!
Автор Аліна Туз