Школа – це не лише учні та вчителі, а й батьки. Саме вони спонукають нас розвиватися, шукати нові приміщення, складати цікаві курси. Саме їм ми дзвонимо, коли в дитини проблеми, і саме з ними радіємо її успіхам.
А кітеррівські батьки – особлива категорія. Коли я привела до школи сина, до батьківського чату поставилася з певною насторогою (думаю, багато хто мене зрозуміє). Але з’ясувалося, що батьківська спільнота вміє не лише сперечатися про штори, а й має багато цікавіших тем для розмов.
![](https://ik.imagekit.io/q9ctehg3mv/wp-content/uploads/2021/10/241677498_4271997196247218_1580492443972494681_n.jpg)
І тепер так захопливо спостерігати за тим, як нові батьки доєднуються до Кітерри і стають її частиною! Зовсім незнайомі між собою люди гуртуються вже за кілька місяців. А за рік стають такою силою, що можуть навіть самі організувати сімейний пікнік.
![](https://ik.imagekit.io/q9ctehg3mv/wp-content/uploads/2021/10/241699697_4271997786247159_4539021105640195713_n.jpg)
Саме так зробили цього року батьки шестикласників. Одна родина запросила до себе 13 інших, разом з меншими і старшими братиками та сестричками.
Малюки стрибали, кітеррівці грали в «Мафію», батьки освоювали настільний теніс, куховарили та співали під гітару. І це було так душевно, що усі вирішили одним пікніком не обмежуватися.
![](https://ik.imagekit.io/q9ctehg3mv/wp-content/uploads/2021/10/241677585_4271997622913842_5662937102417994189_n.jpg)
![](https://ik.imagekit.io/q9ctehg3mv/wp-content/uploads/2021/10/241676919_4271997722913832_1431952021225316598_n.jpg)
![](https://ik.imagekit.io/q9ctehg3mv/wp-content/uploads/2021/10/241696777_4271997239580547_2288115489382228058_n.jpg)
Записала Олена Скобало.