Куховарство – це новий предмет для КІТЕРРИ. Мабуть тому, що лише в цьому році в школі з’явилась окрема кухня, де можна провести такий урок.

До того діти разом з дорослими готували їжу на шкільні свята, і то було чудово, але лише чотири рази на рік.

Куховарство стоїть зараз в розкладі 9-го класу. Курс розрахований на чверть – це 8 занять.

Кожної середи на кухні таємничим чином з’являються результати навчання: салат з яблуками та морквою, помідори під майонезом, лебеді фігурно вирізані із цілого яблука…. Останньої середи на всю школу пахло пиріжками.

Те, що не з’їли самі кухарі на уроці, можна коштувати всім хто зазирнув на кухню.

154979464_10214772366462945_5404996271017781031_nЦікаво було розпитати про курс ведучу куховарства Юлія Нарбут. Тим паче, що вся КІТЕРРА знає її як засновницю, куратора та викладача ІТ. А тут такий несподіваний поворот.

– Юль, чому куховарство саме в 9-му класі? У них найбільше в школі академічне навантаження, бо в повному обсязі ідуть всі обов’язкові предмети. Навіть 11-й має менше навчальних годин, адже там вже визначені пріоритети на ЗНО. Дев’ятикласникам куховарство встало в розклад лише нульовим уроком. Невже це так важливо, щоб приходити в КІТЕРРУ на 8:10?

 

– Так, я гадаю, що важливо. Адже їсти треба всім.

Пам’ятаю, що коли жила у гуртожитку бачила таких, які ножа в руках не тримали. Їм було важко на спільній кухні і взагалі.

 

Дев’ятикласники вже замислюються над тим, що колись підуть від батьків. Для них куховарство вже не забавка. Є розуміння, що воно знадобиться. Тому їх підхід до уроку свідомий.

Для деяких це справді нова навичка – раніше не знав і не вмів, а тепер можу порізати, зварити, спекти.

Реальний позитивний досвід, який додає впевненості у своїх силах. Бо математика та англійська – це, звичайно, добре, але ж і жить якось треба, і поїсти собі приготувати.

 

Думаю саме у 8, 9, 10 класах, коли діти вже подорослішали, час вивчати куховарство.

 

Окремим бонусом є те, що вони досить нормально за собою прибирають і миють посуд та кухонне приладдя. А з меншими дітьми все це доводиться робити дорослому.

– Чи є у вас ‘навчальний план’ чи якась програма?

 

– Ну я спеціально проводила куховарство у першій чверті, коли є свіжі овочі. Адже здебільшого робота на кухні – це робота з ножем. А на чому ж тренуватись, як не на огірках-помідорах.

Потім за планом були каші, оладки, пиріжки – нічого складного. Взагалі, хотілося, щоб у дітей було розуміння, що приготування їжі – то не складно. Навіть борщ без м’яса у мультиварці – це не капець-капець. Просто береш і потроху робиш, – морква, картопля, буряк… і тоді виходить. Так само як і задачка з математики, береш і розв’язуєш, крок за кроком, і тоді вона вирішується.

А зараз ще закупили для КІТЕРРИ дві мультиварки – взагалі краса!)

– Юля, а чи виправдані твої зусилля, щоб запустити курс? Знаю, що ти додатково закуповувала ножі, терки, ще купу кухонного приладдя, щоб вистачило на клас. Останнього разу привезла з дому тістомішалку. А ще після куховарства треба привести до ладу кухню, нехай і з дітьми, але теж квест.

 

– Думаю, напряг виправданий. У мене в дитинстві у школі був урок кулінарії. Ми там робили бутерброди, щось різали, потім їли, і я досі це живо пригадую.

І по дев’ятикласникам зараз бачу, що їм заходить куховарство. Ну хоча би те з яким задоволенням підлітки їли самий простий салат і капусти, який самі ж нарізали.

Гадаю, що у дев’ятого класу назбиралося багато позитивних емоцій, і куховарство – це те, що вони теж пам’ятатимуть.


Записала Аліна Туз.