Пригадуєте, у дитинстві `до інтернету` ми могли з ранку до вечора гратись у щось з друзями, вигадували історії, знаходили собі пригоди, винаходили ігри на льоту …
Десь так воно і було в таборі на Мистецький хутір Обирок. У п’ятикласників був час і простір грати в заморозку, шушукатись поночі в хостелі, співати на весь ліс свої пісні, бігати босоніж, гойдатись на тарзанці, варити в консервній бляшанці на ватрі сливи, груші, сонях і на третій день табору відкрити своє власне кафе.
Десь у проміжку між їх іграми була наша програма. Гуляли хутором і слухали історії про різних людей, які тут жили, живуть, приїздять на фестивалі, волонтерити, купатися в озері). З’їздили у козацьку фортецю в Батурині. Відбігали квест.
П’ятий клас зібрався ось-ось. На перше вересня діти не знали як звуть однокласників і дивились одне на одного як на чужинців. А тепер у них вже локальні меми, спільна подорож і спільна шкода, не знаю навіть що об’єднує краще. Ще є спільне бажання приїхати якось на довше і так, щоб поплавати на плотах. І вдячність нашим господарям на Обирку за те, що створили цей простір, за смачнющу їжу, за гостинність і сердечність.
Записала Аліна Туз.
