П’ять хвилин нічого не робити.

 

Ні з ким не розмовляти. Дивитися у стелю. Розглядати дрібні завитки фарби. Перебирати подумки знайомі пісні або незнайомі думки.

Коли розмовляєш з дітьми про Шевченка, вони не розуміють його настрій. Він здається занадто депресивним. І варто зупинитися самому, щоб зрозуміти, як це, все життя чекати – звільнення з кріпацтва, звільнення з каземату, можливості повернутися на Батьківщину. І іноді просто дивитися у стелю бо іншого співрозмовника немає.


Записала Юлія Волкова.