П’ять хвилин нічого не робити.
Ні з ким не розмовляти. Дивитися у стелю. Розглядати дрібні завитки фарби. Перебирати подумки знайомі пісні або незнайомі думки.
Коли розмовляєш з дітьми про Шевченка, вони не розуміють його настрій. Він здається занадто депресивним. І варто зупинитися самому, щоб зрозуміти, як це, все життя чекати – звільнення з кріпацтва, звільнення з каземату, можливості повернутися на Батьківщину. І іноді просто дивитися у стелю бо іншого співрозмовника немає.
Записала Юлія Волкова.
