Давно хотіла написати лонгрід про школу Іллі.
З осені 2017 ми приєднались до Сімейного центру освіти КІТЕРРА. Чому “МИ”? Син пішов у 5-й клас, а я пішла туди куратором + вчителем. Мала роздуми щодо свого подальшого життя, якраз в той період Julia та Аліна запропонували до них приднатися.
Переваги альтернативної освіти – давати дітям знання можна не лише по програмі (а програма з інформатики може застарівати швидше, ніж її узгоджують), а й те, що знаєш/вмієш/вважаєш актуальним. Я розробила курс з основ офісної грамотності на основі продуктів google, який успішно даю дітям з 5 по 10 класи та вчителям. Це 8-10 занять у групі, вивчаємо за 1-2 уроки якийсь продукт і йдемо далі. Паралельно розповідаю про новинки у IT. Це не обов’язкові уроки, то ж приходять лише ті, кому дійсно цікаво (чи батьки вважають, що це корисна навичка і переконують дитину йти).
Минулоріч була інформатика у 5-му окремим уроком у розкладі. Але не всі хочуть цим займатися (а на урок ідуть всі), то ж у 2018/2019 навчальному році у всіх класах є факультатив для зацікавлених з ігрового програмування, де діти 4, 6, 8 класів створюють програми на Scratch, грають на code_org і при цьому вони вчаться використанню алгоритмічних структур. Я вважаю, що правильно створювати алгоритми важливіше за знання мов програмування.
Вчителювання в сфері, в якій із задоволенням реалізовую себе поза школою, це лише частина кітеррівського життя. Ще є кураторство та організація простору. Клас сина поступово входить у підлітковість з усіма її проявами і моя роль полягає у налагодженні атмосфери між дітьми (їх хоч і 12, але часом здається, що 32), спілкуванню з вчителями щодо поведінки та успішності кожного з учнів, розмови з батьками, організація батьківських зборів та дитячих свят (разом з іншими організаторами).
Збори у нас щонайменше 1 раз на місяць – 1 раз на четверть коло з батьками нашого класу та 1 раз на четверть – побачення з вчителями, де кожен з батьків може поговорити віч-на-віч про свою дитину з вчителем. Я обожнюю розмови між вчителями поміж уроками та на батьківських зборах. Тут вчителі – це Особистості, яким довіряєш та хочеш йти у одному напрямку. Кожен з них обожнює свій предмет і при цьому поважає дітей настільки, що не вважає свій предмет найважливішим у житті учнів. І викладання у кожного своє. Наприклад, на канікули по біології задали підготуватися до екзамену. У 6-му класі діти будуть тягнути білети та розповідати, як в університеті! Вчу сина писати шпаргалки 
🙂
У 6-го класу навчання 4 дні на тиждень по 4-ри пари/уроки + коло. Ранкове коло, яке додали цього року дозволяє згуртувати клас, налаштувати на навчальну атмосферу. Я буваю у школі щонайменше двічі на тиждень – коло + маю свої уроки + відвідую уроки 6-го класу у інших вчителів. Ще й час від часу навчаю дітей програмуванню у VBA для Excel – люблю бавитись з цифрами.
У Кітеррі чудові-пречудові організатори – Аліна, Юля, Юля і Юля (я). Щотижня зустрічаємось разом, спілкуємось, вирішуємо поточні питання простору загалом, організовуємо свята, спільні події. Живемо цим життям.
А свята! Та це ж окремий лонг-рід про них писати. Катання на лижах, кімната страху, спільні пісні, театр, готування від бутерів, тортиків до плову, суші та олів’є, ночівля у школі, спалювання дерев’яного опудала, настільні ігри, кіно і ще купа всього цікавого.
Чому ж я стільки часу проводжу там? Тому що там ресурсно! Я передаю знання дітям, у яких загораються очі від того, що вони дізнаються. У дитинстві мріяла бути вчителем. І моя мрія втілилась. Плюс мій син навчається у Вчителів, він вміє вчитись, а вони чудово розпалюють його жагу до пізнання нового. Дякую тобі, Кітерро!
