Мені здається, можна далі не продовжувати. Мабуть, знайомо, коли думали, що демонтуємо стіни, а по факту, кладемо новий лінолеум, і фарбуємо стелю; або планували ставити сантехніку ще позаминулого тижня у Чт, ну і далі плануємо, тепер на наступний Пн; або коли закінчилась шпаклівка і чекаємо.
Причому не можна сказати, що хтось навмисно затягує. Хлопці працюють як заведені, коли знають що робити. Aле організація процесу… Хм. Вона безкінечно творча.
На третій тиждень ремонтних робіт здається, що життя перевернулося догори дригом: стіни змішалися з вентиляцією, підлога з сантехнікою, вікна з електрикою, і взагалі!
Тим не менш, видно кінець. Перепланування – є, підлогу поклали, стіни заробили і пофарбували, світильники (63 штуки) поміняли на led-лампи, зкінчуємо вентиляцію…
Ввечері, коли хлопці ідуть, я милуюсь свіжою фарбою, виглядом з нового вікна, проходжу великим коридором і уявляю де буде шкільна бібліотека, де плакати, де лавочка, де подушка, що можна наліпити на підлогу біля дверей градусну міру кутів, бачу як просторо буде дітям у великих кабінетах, думаю де розмістити телевізори та проектори (вчителі постійно використовують медіа), а ще є кухня, внутрішній дворик, які можна прикольно оформити.
…
Насправді це просто ще одна іпостась школи, така сама як робота вчителів чи організаційна, лише цього разує виглядає як ремонт.
Записала Аліна Туз.
