Ну який же «NEOсвітній Арсенал» без Кітерри?
Експозиція не така велика, як в попередні роки, але кожен знайшов собі заняття до душі. Одні грали в стародавні настілки, інші пробували відчути як це – жити без зору. Усі разом по черзі розвивали сенсорику, билися з лицарями, читали книжки і власноруч робили літери шрифтом Брайля.
Дорослі, яких теж було чимало (дякую їм за це) спочатку намагалися ділити дітей на групки і слідкувати за ними. А потім розслабилися і навіть почали насолоджуватися цим броунівським рухом.
Адже простір – безпечний, стенди – освітні, а люди довкола дружні до дітей.
Записала Олена Скобало.
