10 та 11 клас сприймається майже як дорослий. В цьому віці підлітки стають достатньо поміркованими, починають розуміти нащо їм вчитися, да і виглядають вже не як діти. Але на відміну від дорослих, вони ще не випробували своїх сил і мають високий рівень тривоги перед майбутнім, яке на них стрімко насувається. Вже зовсім близько ЗНО, зовсім близько вибір професії. Тому важливо потрошку досліджувати себе і світ професій, аби зробити крок у доросле життя максимально свідомо.  

Давайте подивимось, як можна з різних сторін підійти до питання профорієнтації.

2. Тестування. Освітні компанії на кшталт Simplex пропонують профорієнтаційні тести із подальшою консультацією психолога. Тести є і безкоштовні, але варто розуміти, що це не Дельфійській оракул, а перше наближення. До речі, про переваги та обмеження тестувань прекрасно розповідає психотерапевтка Наталія Євсейчик.

3. Посібник “Як обрати професію майбутього”. Близько трьох років працюємо з підлітками за посібником Тамари Сухенко “Про професії”.   Друге видання більш досконалим. На жаль , посібники важко знайти у паперовому вигляді, але вдалось придбати безпосередньо у авторки в електронному форматі.

4. Школа Героїв. Окремої строки заслуговує ‘Школа Героїв’, проєкт Андрія Пушкаря, де діти можуть познайомитись з дорослими людьми професіоналами, провести перший пітчінг, знайти наставника або підробіток.  

5. Зустрічі з профі. Звичайна школа також може організувати профорієнтаційні зустрічі: запрошувати батьків і просто активних громадян розповідати про їх роботу. У #kiterra такі зустрічі тривають з 2020 року під кодовим хештегом #профі .

Запрошували провести оглядову лекцію про те як вибирати фаху кар’єроного консультанта Оксану Чужу  Радимо її як спікерку, яка може знайти контакт з підлітковою аудиторією. 

6. Тьюторінг. Приватні школи з тьюторським супроводом, як то “Афіни”, “Britannica”, “Спільношкола”, допомагають старшокласникам визначитись з майбутнім фахом в індивідуальному порядку на зустрічах ‘one to one’. Якщо тьютори мають сертифікат “Іnternational accademy of tutoring”, то їх компетентність безсумнівна. Хоча, ми не об’єктивна, бо і засновниці КІТЕРРИ випускниці “Школу тьюторів”.  

7. УАЛ. Двоє випускниць КІТЕРРИ навчались в “Українській академії лідерства”. Вони рік жили в гуртожитках, слухали лекції підприємців, науковців, письменників, волонтерили і бігали марафони. Таким чином формаційна програма УАЛ дозволяє розширити світогляд, глибше зазирнути в себе, стати більш організованим, фізично здоровим і соціально активним. За рік це були майже дорослі люди, які свідомо обирали ВНЗ. 

8. Відкриті двері. Зараз, коли багато молоді виїхало закордон, ВУЗи і самі активувались у пошуку абітурієнтів. Принаймні київські регулярно влаштовують “Відкриті двері” наживо або онлайн, лише зайди на сайт.

На фото екскурсія кітеррівців у НУБіП у травні 2024 року.

9. Табори. Не варто скидати з рахунку профорієнтаційні табори, бо чим більше торкань до теми, вражень і власних роздумів, тим точніше влучання. Ми спостерігали як підлітки аналізували та переосмислювали свої омріяні професії на нашому зимовому таборі “Я і професіЯ”

Звісно хочеться, щоб все було вже готове, упаковане, продумане, щоб підприємства пускали до себе на стажування, щоб у школі були відведені години на профорієнтацію… Але нічого. Ми будуємо свою систему із пазлів, які виросли на рідному грунті. Зокрема у КІТЕРРІ у дітей більше шансів піти навчатись у ВНЗ не навмання, а свідомо, адже на це працюють тьютори, зустрічі з #профі, екскурсії у виші, спецкурси з профорієнтації, підробітки у школі і розуміння дорослих, що у кожного свій шлях. 

Написала Аліна Туз