Як викладачу мені дуже хотілося, щоб книги були присутні в житті моїх учнів. Щоб вони про них розмовляли, обмінювалися ними, сперечалися, радили. Тому в 4 класі спочатку року ми спробували кожен урок читання розповідати про улюблену книжку. По черзі діти мали приносити у клас книгу, яка їм сподобалася і розказувати, чим саме. Діти охоче в це включалися, але вміння розповісти яскраво і цікаво – не вистачало. Тому інші зазвичай нудьгували і погано слухали.
Тоді я вигадала таку форму роботи як «Книжковий марафон». Протягом двох місяців учні мали прочитати 5 книжок. Перші п’ятеро дітей, які впоралися із завданням, отримували призи або якісь привелії. Наприклад, одна дівчинка захотіла обрати фільм і піти класом у кіно.
ПЕРШИЙ МАРАФОН
На перший марафон я запропонувала дітям такі книжки:
- Марина і Сергій Дяченки «Габріель і сталевий лісоруб»
- Сашко Дерманський «Чудове чудовисько»
- Конор Костик «Книга проклять. Книга бажань.»
- Дональд Біссет «Тигр, якого звали просто Тигр»
- Леся Воронина «Різдвяна казка від слона Ґудзика»
Я вирішила, що це мають бути певні книги, а не будь-які, щоб ми могли їх потім обговорювати на уроках. До того ж частина дітей читала, але читала не дуже якісну літературу, то хотілось трохи вплинути на їхній смак. Але обирати список було досить складно.
По-перше, частина класу читає ще зовсім дитяче, а частина – вже скоріше підліткове. Різна швидкість, різна можливість сприймати текст. Дале стало зрозуміло, що список досить вдалий за виключенням книжки Д. Біссета, якане справила на них ніякого враження. До того ж, це була єдина книжка, якої в мене не було у паперовому варіанті. На моє здивування, для частини дітей скачати текст виявилось непосильним завданням.
Лідером списку виявилась «Книга проклять. Книга бажань» Конора Костика. Її і читали з задоволенням, і дуже жваво обговорювали.
Участь у марафоні була вільною. Причому діти, які читають повільно, могли користуватися допомогою батьків: читати з ними по черзі. Досвід власної дитини переконав мене в тому, що навіть погані читачі можуть бути гарними слухачами, і це також вихід.
В цілому, я була задоволена результатами. Бо із 9 учнів класу, 8 прийняла участь у марафоні. Більшість прочитала как мінімум 2-3 книжки. І це дійсно було частиною їхнього життя, тим, що обговорювалося у класі.
Тому на початку весни я оголосила ще один марафон.
ДРУГИЙ МАРАФОН
В нього увійшли:
- Роальд Дал «Матильда»
- Аліна Штефан «Реальність Барґеста»
- Девід Вільямс «Бабця-бандитка»
- Джеремі Стронґ «Мій тато та зелений алігатор»
- Саша Кочубей «Сім нескладух Говорухи».
Для того, щоб досягнення були очевидні, я зробила табличку, де в кожної дитини був свій колір, якім відмічалися прочитані книжки. Табличка висіла у класі, і її постійно розглядал не тільки 4-й клас, а і всі інші.
Цей список трохи складніший, і темп одразу знизився. Але я вирішила ризикнути, щоб цей марафон був не такий простий для читаючих дітей. Ті, хто зупиниться на 2-3 книжках, могли обрати простіші. Я чесно попередила про те, що для більшості 4-класників «Реальність Барґеста» може стати заскладною. Когось це відлякало, когось, навпаки, підбурило.
ЗАМАНУХА
Ще в першому марафоні мені було складно підібрати для дітей призи. Зрозуміло, що умовна «цукерка» їх би не задовольнила. При тому вкладатися в якісь дуже коштовні призи я теж не планувала.
І ось в другому марафоні знайшлося несподіване для мене рішення. Одна із учениць 10 класу принесла в школу дивовижного дракончика, якого вона зліпила власноруч із полімерної глини. Ідея народилася миттєво. Перші призери марафону отримали абсолютно ексклюзивних дракончиків із книжкою, а юна майстриня – гроші за замовлення, відчуття власної крутості та визнання у масштабах школи.
ПІДСУМОК
Якщо підводити ітоги марафонів, то є радісні досягнення:
- В класі склалося враження, що читати – це круто, і рейтинг читаючих, розумних дітей підвищився.
- Розширився літературний кругозор, бо більшість книжок ми обговорювали чи хоча б згадували на уроках. І навіть ті діти, які не прочитали, щось почули.
- Склалася певна і, на мій погляд, дуже непогана традиція класу, яка дозволила їм не тільки конкурувати, а і співпрацювати один з одним.
- До нашого спільного шкільного життя додалося барв у вигляді різнокольорових читацьких стрічок.
Написала Юлія Волкова, вчителька літератури і куратор 4 класу
