7, 8, 9, 10 класи 

КІТЕРРА  – це простір, куди діти приходять в першу чергу за знаннями, а вчителі люблять і вміють давати їх якісно.

• викладачі працюють за власними розробками: готують опорні конспекти, презентації, кросворди, майндмапи, підбирають відео та ігри.
• Домашні завдання посильні та різноманітні.
• Темп навчання підлаштовуємо під дітей. Працюємо над темою поки не розберемо і не закріпемо її. Не женемось за календарним планом МОН. Вчимо за принципом “менше але краще”.

• Учні КІТЕРРИ знаходяться на екстернаті в ‘школі-парасольці‘ Мідгард.
• Готуємо учнів до річних контрольних.
• Перевіряють роботи наші вчителі КІТЕРРИ.

Персоналізація – це підхід, який має на меті побудувати навчання кожного учня, враховуючи його темп, сильні сторони та зони розвитку, навички, інтереси, життєві обставини, культурний контекст, тощо. У КІТЕРРІ впроваджуємо кілька механізмів, щоб кастомізувати школу під дітей. 

• Групи по рівням

Частину предметів можна розкласти на рівні. Наприклад, в англійській групі рівня В2 зможуть разом займатися учні і 7, і 8, і 9 класів. 

Групи за рівнями спрацюють також, якщо вчитель бачить, що якась одна тема провисає у кількох дітей і їм треба ще кілька занять, щоб її перетравити, в той час як більшість готові іти далі. Тоді вчитель створює підгрупу, щоб підтягти матеріал. До неї можуть доєднатисть учні незалежно від класу, якщо бачать, що і у них ця тема провисає. 

З частини предметів плануємо рівень ‘+’ для підлітків, які демонструють інтерес і хочуть зануритися глибше.

• Власна траєкторія

Знання, які дає КІТЕРРА цінні самі по собі. Але не менш важливо показати підліткам техніки запам’ятовування, стратегії опанування матеріалу, навичку планувати завдання, щоб і після школи, і після універу, вони вміли вчитись самостійно. 

В адаптивному освітньому просторі можна одночасно дати спробувати свої сили, і підстрахувати учнів, щоб був результат. Спробувати опанувати матеріал курсу у своєму темпі допоможе навчальна платформа, де завантажені матеріали з усіх тем, завдання, які необхідно виконати, тести, щоб перевірити знання. А підстрахують вчителі-тьютори, які цікавляться успіхами, перевіряють, що зроблено, нагадують і надихають. Таким чином учні, які пропустили, і ті які хочуть пройти програму швидше, матимуть інструменти і підтримку, щоб досягти результату.  

Ми безмежно раді, що минулого літа наважились перейти в Кітерру. Поки було аудиторне навчання, я щодня бачила як Тимофій радіє навчанню, друзям, стає відкритим і “живим”. Він радів кожному своєму успіху, і ми раділи разом з ним. Всі дуже напружено чекали звіту за перший місяць навчання))) хоча ми з чоловіком не очікували нічого, розуміючи, що зміна концепції навчання, колективу буде даватися складно і період адаптації може затягнутися (насправді перших змін чекали не раніше нового року). І дуже приємно було читати схвальні відгуки, сповнені турботи про дитину і про її світ. Крім того, кожне слово про дитину було написано не з позиції зверхності, а з позиції дружньої підтримки. До кінця першої чверті ми, мама і тато, з полегшенням видихнули: дитина стала активною, у нього з’явився інтерес до навчання, відповідальність, Тимофій навчився радіти малим і великим перемогам. Але це все про звичні будні мирного життя, де можна було радіти простим речам.

Абсолютно безцінною стала підтримка школи під час війни. Ми з дітьми вже два місяці знаходимось в евакуації, далеко від дому, звичної щоденної рутини. Перша реакція Тимофія щодо відновлення навчання була негативна, ну як так, вчитися під час війни. Тим паче всі навколо (і мама викладач, і старші брат з сестрою – студенти) були розгублені і не працювали. Але перший же тиждень показав, як добре було повернутися до звичних занять, спілкування, підтримки. Тім, на жаль, мало розказує про школу. Весь березень він був у своїй мушлі, мало з нами спілкувався, контактував лише з однолітками навколо, і власне завдяки школі, підтримці вчителів, потроху він почав повертатись до життя, може сказати про власні переживання, дуркувати, ображатись і щиро радіти. Я інколи підслуховую (ненавмисно) його відповіді під час уроків, і це майже завжди жвавий голос, готовність ділитися знаннями і радостями.

Це дуже цінно, що діти зараз мають звичні заняття, вчаться, спілкуються з однокласниками, відчувають підтримку дорослих (маю на увазі команду Кітерри).

Ну і батьки теж відчувають цю підтримку)))

Крім того я точно можу сказати, що за останній рік вся каша зі знань, що була отримана Тимофієм за попередні 7 років навчання в різних школах, нарешті, перетворилася на структуру і систему – і це однозначна заслуга команди вчителів Кітерри. Всі схильності, як от до точних наук, знайшли вихід, підтримку і достатнє стимулювання.

(В третє переписую речення, чи в п’яте). Повага і ненасильницьке спілкування, де будь-яка думка дитини і дорослого однаково значимі і важливі, роблять мого сина щодня сильнішим і впевненішим.

З повагою Ганна Скоропляс.

 

Ретельно просіявши усі заклади – зупинилися на «Кітеррі» і жодного разу не пошкодували. Тут Даня знайшов класних друзів-однокласників, і вчителів – по-справжньому «закоханих» у свій предмет. Вчителька мови вилікувала його відразу до української, семпай навчив йозі, з вчителькою історії вони співають пластові пісні – про кожного з педагогів можу написати поему)

Особлива подяка куратору Юлі, яка стала «шкільною мамою» і допомагає вирішувати проблеми усього класу. Діти побували на екскурсіях у планетарії, обсерваторії, музеї медицини, разом ходять у кіно, театри, парки.

Цікаво, що прибиральниць немає і діти чергують самі, привчаються до порядку.Є позаурочні проекти – Даня розробляв шкільну валюту, тестував гру, написану учнями.

Попри те, що тут дбають про гарний клімат у спільноті, школа все ж націлена на навчання. Йдуть за програмою, проте кожен вчитель додає до неї те, що вважає необхідним.

І що важливо для мене:

• в сина лишається час на шахову школу, ПЛАСТ та позашкільний спорт.
• А також – є зв»язок між батьками та вчителями.

Я сміливо рекомендую КІТЕРРУ своїм знайомим

Олена Скобайло, мама Данила

У мене дві дитини, і обидві навчаються у Кітеррі – донька у 10-му класі, малий – у 6. Мої діти зовсім не схожі між собою: вони мають різні потреби у спілкуванні та навчанні, вони по-різному ставляться до школи як такої, мають абсолютно різні темпераменти і характери. І це дає мені змогу оцінити у першу чергу універсальність Кітерри: і старша, й молодший ходять до школи переважно із задоволенням. Коли я це помітив після переході зі школи звичайної, я відчув приплив щастя; такі припливи у батьків дітей, які навчаються у Кітеррі – приємний бонус до решти плюсів і переваг.

Для доньки величезним плюсом цієї альтернативної школи є можливість отримати достатній рівень академічних знань, а також брати участь у профорієнтації у сферах, що її цікавлять (і, що слід враховувати, ця цікавість виникла саме завдяки вчителям Кітерри). І все це – без психологічного тиску і у, знову ж таки, психологічно комфортних, сприятливих умовах. Кітерра – це супер-школа для тих, хто щиро зацікавлений у навчанні та просто любить здобувати знання.

Для мого сина Кітерра – це простір, де є друзі, є цікаві уроки, що унікальні особистості – вчителі Кітерри – проводять із метою по-справжньому зацікавити малих. Простір, де є визначений мінімальний рівень дисципліни, завдяки якому юні підлітки вчаться такій взаємодії зі світом, яка принесе їм задоволення й у той же час не принесе нікому шкоди. Дисципліна і свобода, такі 2-в-1 суміші у звичайних школах трапляються вкрай нечасто.

Звісно, в Кітерри є свої маленькі мінуси, адже їх не може не бути, коли така кількість плюсів: баланс у всесвіті має, все ж таки, зберігатися. Що за мінуси? – дрібнички, що не затьмарюють переваг, в основному пов’язані із організацією, звичайні teething problems, хвороби ростаб які усувалися одна за одною просто в мене на очах, варто було помітити, зауважити та обговорити на зборах.

Школа ще зовсім молода, і я переконаний, що її невеличкі мінуси поступово зникнуть; головне, що школа свідома потреби розвиватися та відкрита до співпраці з батьками. Я надзвичайно вдячний Кітеррі за те, що вона дає моїм дітям і мені та рекомендую її батькам дітей, які справді переймаються шкільною долею дітей та шукають для них кращого.

Написав Максим Федорченко

Кітерра – це одна з найкращих подій нашої родини за останні роки. Ми дуже вдячні організаторам за рішучість і зусилля, а собі за сміливість J

Основні зміни, які відбулися з дитиною: Єгор став спокійний, більш впевнений, значно самостійний. З розмови з ним, я дізналася, що йому комфортно з класом, цікаво з викладачами, і взагалі, в Кітеррі круто.

Що до рівня знань: напевно він не дуже підвищився в порівнянні з минулим роком. Але я вважаю, що цей навчальний рік дитина адаптувалася, зник стрес, і в наступному році все буде значно веселіше і швидше.

Отже, основне враження на 98% позитивне.

Зауваження, їх не багато, але вони є 😉 Я вже про це казала, але згадаю ще раз: вчитель літератури. Я чую про нього, що він цікава і класна людина, напевно, і гарний викладач. Але з нашими дітьми йому не цікаво. Нажаль! Не має контакту, не має цікавої роботи. Я дуже сподіваюся на зміни в цьому плані. Готова всіляко допомагати з пошуком кандидатів.

Ще хотілось би налагодити систему комунікацій школи з батьками. Виділити якийсь канал ( пошта, Skipe, Viber) де напевно моє послання побачать і відреагують. Я розумію, що це додаткове навантаження, але це буває дуже необхідно. І було б гарно, щоб батьки знали, до кого і з якого питання звертатися: це чітко до Наталі, це до Аліни, це до Юлі.

Також можна частіше «викликати» ініціативу батьків. На початку року, все було якось жваво, а потім щось всі охололи. Кидайте, час від часу, запити, прохання, батьки будуть хоч в якомусь тонусі J.

Та загалом, ми дуже-дуже вдячні!!!

Ірина Бондаренко

мама шестикласника

Чому я задоволена навчанням моєї дитини в КІТЕРРІ? Та хоча б тому, що дитина кожного дня каже: “мама, я обов’язково маю піти до школи!”. Хоча коли ми навчалися у математичному ліцеї, єдиною мрією моєї доньки було захворіти і в жодному разі не відвідувати цей “чудовий” заклад.

В КІТЕРРІ панує позитивна енергетика, яку випромінюють дітки і вчителі, що для мене особисто найголовніше. Дитина з радістю навчається. Поглинає великий об’єм знань, бо вчителі цікаво та професійно подають навчальний матеріал. Кожного вечора донька з великим захопленням розповідає те, про що дізналась вдень. Несподівано було почути від дитини: “розумієш, мама, раніше я щось вчила, для оцінки, а зараз для того щоб знати”. Як на мене, це багато вартує!

Дуже вдячна педагогічному колективу КІТЕРРИ та її засновникам за велику щиросердечну роботу. За душу і любов, яку вони вкладають в життєдіяльність КІТЕРРИ. Сподіваюсь, що у подальшому таку радість від навчання і спілкування зможуть отримати більше діток. Альтернативні проекти це велике спасіння від недосконалої і жорстокої системи державної освіти. За такими школами як КІТЕРРА майбутнє.

Нахкур Марина

мама шестикласниці

Начну с того, что стандартной школьной системой я была недовольна. В нашем случае 11 лет жизни ребенка предполагалось превратить в попытку не потерять личность, уверенность в себе, в попытку сохранить физическое и психическое здоровье.

Что-то нужно было менять… Поменять школу – не выход, система везде одинаковая.

Ситуация осложнялась тем, что сыну предстояло итти в 8 класс. Альтернативных школ для такого возраста практически нет. Дистанционная форма обучения для моего ребенка не подходит – ему нужен внешний организующий фактор. Кроме того, подростку как воздух нужно общение.

И тут я случайно услышала о создающейся Китерре. Формат для сына идеальный: лишних предметов нет, достаточное количество часов по основным предметам: английский, математика, украинский язык. Малокомплектные классы, общее пространство для трех возрастных параллелей.

Сейчас, когда прошло почти пол-года как сын учится в новой школе, можно сделать первые, несмелые выводы.

Я наблюдала и размышляла, лучше ли моему сыну в Китерре, чем в стандартной школе. Вывод получился неожиданным. Это не просто лучшие условия или более высокий уровень знаний. Это – другое измерение, иное качество жизни. И оно, это качество или измерение именно то, которое должно быть у ребенка его возраста. Это те условия, которые необходимы для раскрытия личности, для пробуждения интереса и мотиваци к получению знаний.

Благодаря чему Китерра создает такое пространство? Причин, по моему мнению, несколько…

Во-первых, что особенно важно для меня, это соблюдение моральных принципов в школе. Все поддерживают в детях принципы человечности, стараются мягко привить этичные нормы и моральные принципы, кроме того, ученики самостоятельно установили систему штрафов для нарушителей, а это работает даже лучше учительского контроля.

Во-вторых, преподавательский состав. Каждый учитель горит не только своим предметом, но и педагогикой. Применяют современные методики. У каждого учителя нестандартный подход, авторские наработки.

В-третьих, дети посещают специализированные компьютерные курсы, работают с native speeker и посещают мастерскую, оснащенную самым современным оборудованием для работы с деревом и кожей.

Ну и в-четвертых, что наверное не так весомо, как первых три фактора но не менее важно, в школе просто уютно, весело и интересно. Есть живой уголок. Есть спортивный – со шведской стенкой и матами. Место где можно сделать чай и пить его прямо во время урока.

Конечно, не все гладко и не все стало легче. Приходится добираться на метро, дежурить (сын, кстати не жалуется ведь дежурят веселой компанией еще и дессертом угощают). Приходится больше трудиться, защищать контрольные.  Бывает и весело и грустно. Но есть главное: качество жизни изменилось в лучшую сторону и сын недавно признался, что в школе ему теперь нравится больше чем дома… ”

Катя Савченко,

мама восьмикласника