Юлія Нарбут– вчитель інформатики, програміст і просто хороша людина . Можна сказати, що свій фах знайшла ще в дитинстві, адже на гурток програмування почала ходити у 4-му класі. Згодом продовжила навчання в КНУ ім. Шевченка, на факультеті кібернетики. Викладати почала теж там, ще на 5-му курсі. Треба було провести кілька практичних занять для першокурсників, але оскільки вони пройшли дуже вдало, а викладачів не вистачало, Юлі довелося викладати в університеті цілий семестр.
Потім вона була ментором у Technology Nation Kids, а зараз – у Кітеррі. Викладання поєднує з реальною роботою у IT-сфері. Нині, наприклад, створює систему аналізу рекламних акцій для різноманітних виробників.
На відміну від багатьох не вважає програмування чоловічою професією. Каже, що в цій сфері немає упереджень щодо статі: і колег, і клієнтів, перш за все, цікавить результат.
Дітей хоче навчити \ системності, допитливості й елементарних навичок. Адже каже, що:
Багато хто, поверхнево навчившись користуватись ґаджетами, зупиняється, бо вирішує, що вже все знають. І хоч більшість не проти стати програмістами, які «рублять бабло», але не хоче докладати зусиль і чекає чарівної палички, яка все зробить за них.
– Навіщо сучасним дітям вчити твій предмет? – запитала я в Юлі.– Щоб мати можливість обробити будь-які дані та показати їх світові. У 5-му класі одне півріччя ми вчимось працювати з електронною поштою, календарем та презентаціями. Це ті навички, які можуть суттєво полегшити життя у сучасному світі. Вміння запланувати зустріч, грамотно відповісти на лист та показати результати своєї роботи.– Чи не складно 5-класникам працювати з абстрактними поняттями?– Якраз інформатику і можна “пощупати” – адже ти бачиш результати своєї праці, якими можеш ділитися з багатьма охочими. Так, у 5-му класі учням важко створювати віртуальні предмети та презентації, але електронні листи для них – реальність, яку можна відчути Саме так ми і будуємо роботу спочатку – не з таблиць, а з чогось реального.
Проблемою у викладанні інформатики в Україні Юля вважає відсутність методичних розробок. Поки їх розробляють, вони встигають стати застарілими. Тому матеріали для своїх занять готує і шукає самотужки. Курс по презентаціям/пошті/календарю зробила, орієнтуючись на власні відчуття та практику. На уроках з Scratch – користується розробками курсів програмування.
На моє питання про «гуманітаріїв та математиків» – відповіла, що скоріше люди діляться на тих, хто хоче чогось досягти, і тих, кому й так добре. І перші – можуть досягти висот у будь-якій сфері.
А добила мене аргументом:
«Ти знала, що на факультеті кібернетики була кафедра математичної лінгвістики? Це – напрямок штучного інтелекту, який використовує математичні моделі для опису природних мов»
Шах і мат, як на мене.
В учнях найбільше цінує допитливість, коли їм цікаво відкривати щось нове. І старанність, коли цікаво зробити себе краще.
А взагалі вважає, що хоч дітям і складніше робити щось ґрунтовне та довге, натомість вони генерують стільки ідей, що дорослим й не снилося
Автор Олена Скобало
15 травня 2020