Є декілька шляхів, якими можна вивчати літературу. Перший – суто філологічний: жанри, стильові риси, напрямки, провідні твори та найвагомі автори. Цей шлях дійсно важливий, але дітям він зазвичай здається дуже нудним. Є шлях, так би мовити, психологічний. Коли аналізуються вчинки та почуття літературних героїв, коли діти начебто приміряють на себе вигадані ситуації і забирають їх у свій життєвий досвід. Це гарний шлях. Але він спрацьовує тільки у тому випадку, коли твір запав учням у душу. В протилежному випадку вони не знаходять точки перетину.

Третій спосіб мені подобається найбільше, а саме створення власних історій. Коли, спираючись на уроки літератури, діти розвивають власну творчість. Це тренування одразу багатьох навичок: і креативності, і тайм-менеджменту, і вміння знаходитися у центрі уваги в момент презентації, і витривалость стосовно критики… Пишучи огляди та рецензії, вони розвивають аналітичність та критичне мислення. Пишучи оповідання – вчаться доносити свої думки, добирати слова точно та виразно. Тоді і літературу їм легше роздивлятися під кутом: як же письменник розповідає свою історію? Що він робить, щоб тримати читача у напрузі? Ось цими стежками ми і блукаємо на уроках літератури, іноді опиняясь в дуже незвичайних місцевостях.

– Євгеніє, чому саме математика?
– Мене вона заворожує. Справжня математика – це як паралельний прекрасний світ, який можна досліджувати безкінечно і навіть загубитись там. Від цього перехоплює дух.

– Що саме складне для тебе у роботі з дітьми?
– Мабуть показити їм, що математика цікава сама по собі, навіть без практичного застосування. Розв’язуючи задачу можна поринути у такий собі медитативний стан, коли ти докопуєшся істини. Передати їм це відчуття для мене – задача із зірочкою.

– Наскільки доцільно з твоєї точки вивчати у школі такі складні теми як похідна, логарифм, задачі з параметрами. Як це застосовується у житті?
– Ну, окрім того, що ці розділи розвивають мислення, як і всі інші глави математики, параметри дуже помічні у бізнесі. Вони показують багатоваріантність. Дозволяють прорахувати н’юанси для різного перебігу подій. Адже в бізнесі, або політиці все зазвичай іде не так як планувалось і потрібно мати план А, B, С і D. Параметри як раз дають скіл бачити всю картинку та будувати стратегію і тактику.

– З твого досвіду, чи всім учням підходить групова робота? Чи є такі, які можуть продуктивно вивчати предмет лише індивідуально?
-Я гадаю, що найкраще все-таки поєднувати формати. У групі діти бачать як сприймають і працюють інші і можуть розігнатись більше ніж на індивідуальному занятті з репетитором. Але якщо в класі і після домашки тема все ще не йде, то дуже класно дошліфувати її індивідуально.

– Як ти відновлюєшся?
– У мене є захоплення, які завжди приносять позитивні емоції. Це акробатика та фортепіано.

– Минулий навчальний рік ми всі були вимушені перейти в онлайн. Як ти ставишся до цього формату?
– З одного боку, це зручно) не треба їхати, а значить – економія часу. Але направду, я дуже втомлююсь від того, що не бачу реакції учнів. Заняття виходить беземоційним, я почуваюсь як робот і потім маю хоч трохи полежати, щоб прийти до тями.