Спочатку в Кітерру ходив тільки Даня, восени до нього приєдналися Карі і я. А сьогодні до школи пішов Оззі.
.
Все тому, що ми з п‘ятиклашками придумали собі День тварин. Щочетверга хтось з дітей приводить/приносить з собою вихованця і розповідає про нього класу. Потім діти задають питання і тіскають-годують-роздивляються гостя (межі пестощів визначає власник тварини, він же слідкує за дотриманням кордонів).
.
Минулого тижня це був равлик на ім’я Равликус. Дітям довелося бути дуже обережними. Зате сьогодні вони відірвалися – так багато обіймів Оззі, напевно, ще ніколи не отримував. І в принципі був не проти. Бо, по-перше, зрозумів куди щодня зникає його цуценятко Карі. По-друге, з’їв півсосиски, вафельки та шоколад. По-третє, явно насолодився фурором. Познайомився з шостим, восьмим та одинадцятим класами. І між іншим перевірив чи все гаразд у вчительській. Здається, фейс контроль пройшли усі.
.
.
Коли ж Оззі втомився від уваги малих, втік до 8-класників на урок української. А зрозумівши, що односкладні речення не його сильно сторона – делікатним «гав» попросився додому. Тепер дрімає на своєму коцику і посміхається пережитому у своїх снах.
.
Щаслива, що ми знайшли Кітерру, бо в якій ще школі можна було б таке пережити?
.
Автор Олена Скобало
