Минулого року Україна приймала Міжнародну конференцію демократичної освіти. Фб нагадує, що то направду було! І ось я перечитую пости з хештегом #ІDEC2019
Перші три дні конференції проходили в Києві. В сучасних і просторих залах Ліко-школи гості слухали лекції легендарних особистостей таких як Derry Hannam, британського шкільного інспектора, який зрештою став захисником та популяризатором демокритичної освіти, чи Henry Readhead, очільника Саммерхіл в третьому поколінні.
Один день був відведений для Алеї шкіл. Ми з Julia Korzh та Юлия Волкова вперше презентували КІТЕРРУ на події міжнародного масштабу і по черзі бігали на лекції. Там на Алеї мене вразив стенд школи Радовель. Вони привезли гончарне коло і плазму. А історія створення проекту чого варта! Уродженець села Радовель та бізнесмен Михайло Весельський продає мережу супермаркетів, відновлює та модернізує до небес занедбану сільську школу, звозить прогресивних вчителів, зводить для них окрему будівлю, щоб жили тут же, і ніде не ділись!
Була абсолютно впевнена, що прецедент Радовель – краще, що може статися зі школою на Україні. Але… Друга частина конференції проходила у Вінниці у пострадянському санаторії з подушками і гамаками серед сосен, з ранковою зумбою та вечірнім глінтвейном. Там теж були лекції.
Одним із перших виступав Yaacov Heckt, промоутер демократичних шкіл в Ізраїлі. Він говорив, що суть інновацій не в тому, щоб влити у школу купу грошей, батьківських, державних чи меценатських. Суть в тому, щоб використати принципово новий ресурс, а саме дитячу енергію, природню потребу людини вчитися.
Тоді скоротяться витрати на вчителів та обладнання. Для на 4-5 учнів вистачить одиного компа з доступом до онлайн-курсів. Фасилітатор заступить місце 11 вчителів-предметників. І це може спрацювати за умови, що дітям дадуть право вибирати, що і як їм вчити, і наставлятимуть, лише коли учні самі попросять допомоги у групи чи у вчителя. В Ізраїлі же спрацювало.
Це протиріччя розриває мозок! Нам хочеться будувати наворочені школи-лялечки для своїх дітей. Але чи це є шлях прогресивної освіти?
П’ять років тому, коли запускалась Кітерра, ми були напоєні ідеями А. Ніла та Джона Холта про свободу вибору в школі.
Але із державних шкіл до КІТЕРРИ прийшло 30 підлітків 11-14 років, які вже розчарувались у навчанні та дорослих, вже наїлись совкової науки до несхочу. Ми не наважились дати їм вибирати предмети. Боялись, що народ заб’є на все на місяці. А через рік батьки заберуть їх, бо не готові дати підліткам час для відновлення і пожертвувати табелем.
Шкільне КОЛО у нас функціонує, а от вибору предметів нема. Щоправда 10 та 11 класи самі складають свої графіки здач річних контрольних, але то скоріше тайм-менеджмент аніж свобода.
Цього року ще посилили КОЛО – ввели його в розклад для всіх класів. Уточню, що відвідування – виключно добровільне. Прикольно вийшло) Є що розповісти. Але то ще так далеко від демократії…
Пригадую ідеї-вірусняки, які промовляв чи не кожен спікер #ІDEC2019, і які занотувала у фб:
1) потрібен час і простір, щоб зрозуміти себе.
2) потрібно мати вибір, щоб навчитись приймати рішення.
3) лише рішення на свій страх і ризик приведуть до відповідальності.
То не буде легко і не буде швидко, але рухатись в цьому напрямі – правильно.
Автор Аліна Туз
