Тема антиутопій близька підліткам. Це зрозуміло. Утопія дитячого життя вже позаду, а дорослість, що невідворотно наближається із кожним кроком, теж не схожа на країну рожевих єдинорогів.
.
Майже протягом місяця ми з ними обговорювали, які теми і чому саме ці бентежили Оруелла та Бредбері? Чи можна вважати “Меганезію” О. Розова утопією? Які проблеми сучасності лякають їх самих зараз?
.
.
Серед лідерів – боязнь суспільства, де не можна обирати, де тобі завжди кажуть, що ти маєш робити. Є сум з приводу монетизації цінностей. Наприклад, здоров’я. Або стосунків. Але мене найбільш торкнув страх, що іх змусять бути ідеальними.
.
.
Один із сюжетів антиутопії виглядав так: кожен житель мав до певного віку створити родину з певною кількістю дітей, і ця родина має бути кінематографічно зразковою. Якщо це не так – ти не виправдав довіри суспільства і маєш зникнути.
Наприкінці розмови ми створили власну антиутопію. За 15 хвилин діти блискавично встигли знищити всіх працюючих і кожного, хто намагався втілити якісь ідеї, об’явити зрадником. Особливо цікаво було дивитися за охоронцями режима, які сховались від всіх і мирно спали.
.
Автор Юлія Волкова
