«А тепер відкрийте, будь ласка, зошити і напишить свої роздуму на тему…»
І ось на цей фразі втрачаєш третину, якщо не половину класу. Можеш скільки завгодно придумувати цікаву і нестандартну тему, шукати оригінальну форму, посміхатися і запевняти, що тут не може бути неправильних думок, все одне тебе супроводжує стогін та дитячи обличчя, що втискаються у парти.
Зі серйозним супротивом що-небудь висловлювати письмово, я стикнулася у 10 класі, якому через 2 роки треба було писати есе на ЗНО, і коли зрозуміла, що просто моїх вмовлянь недостатньо, щоб подолати блок, запропонувала їм курс «Фрірайтінгу» тобто вільного письма. Теоретично він базувався на розробках Джуліі Камерон («Шлях митця») та Марка Леві («Геніальність на замовлення»).
Цей курс використується:
- Для зняття творчих блоків
- Для зняття загального стресу та напруженності
- Як допомога при прийнятті рішень, особливо якщо потрібно відшукати нестандартне, неочевидне рішення
- Для вгамування Внутрішнього Цензора (який зудить тобі у вухо, як тільки починаєш щось робити «та кому це потрібно», «все одне в тебе нічого не вийде», «ти нездатний вигадати щось цікаве»). Такий Цензор сидить «на плечі» в більшості підлітків і є серйозною проблемою для їх самореалізації.
В основі класичного фрірайтінгу лежить умова: кожного дня обов’язково писати хоча б 1-2 сторінки (іноді домовляються писати деякий час, наприклад, 15 хвилин), не зупиняючись, не перечитувая і, головне, не критикуючи себе. Якщо в голові немає ніяких думок, ти так і пишеш: «Що ж таке, сьогодні взагалі ніяких думок, зовсім ніяких, ні однісенької…» І так поки не народиться інший текст. І, навіть, якщо він не народиться, ти не свариш себе, а відробляєш умовлену кількість сторінок або хвилин і ідеш з почуттям гордості за свою силу характеру. Насправді, практика показує, що нові думки приходять майже завжди. А через тиждень регулярних вправлянь, з’являється творча енергія, тексти пишуться набагато легше, ти не зупиняєшся на кожному невдалому слові, і перестаєш боятися висловитися.
Безумовно, коли мова йде про підлітків і учбовий курс, не варто сподіватися на їхню усвідомленість. Більшість навичок ми відпрацьовували на заняттях, що не зовсім правильно. Але, навіть, такий режим дозволил їм трошки заспокоїтися та почати писати вільніше. Принаймі, на ЗНО в жодної людині, що пройшла цей курс, не було проблем з есе.
Приклади завдань (можна спробувати свої сили):
- Уяви собі 6 дверей. Їх можна намалювати або описати (я видавила роздруківку з вже існуючими дверима). Познач номерами
- Двер, яка для тебе виглядає найбільш привабливо
- Двер, що лякає
- Двер, за якою захован скарб
- Двер, за якою на тебе чекає твоя мрія
- Двер, за якою нічого немає
- Двер, за якою можна виправити щось у минулому.
Хтось один з групи називає рандомний номер двері і всі 15 хвилин пишуть про свою дверь за цим номером.
2. Уявить собі «бабусину скарбничку». В неї можуть лежать різнокольорові намистинки, шматочки тканин, наперсток, маленьки іграшки, якись дивні гвіздочки, прикраси… Оберить свою дрібничку та напишите про неї. Можна вигадувати «спомин», що пов’язан із нею, описувати, писати від її імені. Наприкінці завдання, цю дрібничку можна подарувати одному з учасників групи.
Записала Юлія Волкова.
