Цього разу їх семеро. Тих, хто пройшли 11 років школи, ЗНО, ще й фотосесію.
Щодо ЗНО, результати ще невідомі, а от фотосесія вдалась! Постапокіптичні костюми на тему ‘Пікнік на обочине’ і портетні знімки ‘життя-біль’. Це личить підліткам неймовірно і цілком відображає легкий передзношний депресняк впродовж 11го класу.
Батькам, звісно, важко впізнати в цих серйозних людях отих янголяток, яких відводили у перший клас за ручку. І важко пояснити дітям, що тепер буде інакше.
По перше, не буде вчителів. Вчитель переживає за учня, віддає не лише знання, але і серце. Натомість прийдуть викладачі, люди які дають знання, а от скільки і за якою ціною візьмеш – залежить лише від тебе.
По друге, доведеться стикнутися з владою і домінуванням. Толерантний і теплий осередок, який ми створили у КІТЕРРІ не відображає брутальну боротьбу за виживання, що вирує у суспільстві. Наші випускники виходять у світ з рідкісними вміннями партнерити, поважати себе та інших, висловлювати свої думки, критично міркувати. Вочевидь, їм буде не легко. Але діти навчаться, і бойовим прийомам також. Адже вони взагалі непогано вчаться.
Зате деякі речі лишаться незмінними. Наприклад те, що батьки любитимуть, щоб там не трапилось на першому курсі інституту чи далі по життю.
І те, що вчителі пам’ятатимуть і заняття, і сміх, і приколи, і характер кожного.
І те, що школа лишиться на зв’язку. Вже не щодня, але спалахами там і тут впродовж років, зв’язків, історій …
Вітаємо 11й клас КІТЕРРИ з завершенням одного шляху і з початком іншого!
P.S.: Щось є в ідеї, що наші діти будуть розумніші, щасливіші і більш досконалі ніж ми. Довкола цього об’єднуються батьки, вчителі, організатори і так продовжується школа.
Записала Аліна Туз
